Про Уяву 

- Що таке Уява?

- Якщо сказати просто, то це можливість мозку створювати всередині себе Образи. Аналізувати раніше побачене та синтезувати нові образи, чи то нові ідеї. Ці образи можуть бути умовними, скомбінованими всередині мозку завдяки синтезу, або ж дійсними, зв’язаними енергетично з зовнішніми предметами чи то живими сутностями зовнішнього світу. Людина з розвиненою уявою – це творча людина, зараз модно говорити – креативна.

- Для чого нам Уява?

- Щоб мати живий контакт з іншими сутностями, чи то предметами. Приведу два приклади.

Перший – про Вінні-Пуха. Кролик логікою хотів знайти вихід з лісу, коли компанія заблукала, та з цього нічого не виходило. Ведмедик Пух знайшов інший метод знайти домівку; він просто примірно сказав так: «Я чую, як мене зовуть додому мої горщики з медом». І він прийшов додому до своїх горщиків, не блукаючи.

 Приклад другий – як аборигени Австралії шукають джерела з водою. Вони співають старовинну пісню про Воду і Джерела, та йдуть за піснею. Пісня їх веде до джерела. Таким чином в пустелі вони приходять до води…

Все так, як казав колись дядько Лао-Цзи: «Шукаєте – і не знайдете. Не шукайте і знаходьте». Отак Кролик логікою шукав вихід з лісу і його не знаходив. А Ведмедик Пух просто пішов на поклик своїх горщиків – і чітко прийшов додому…

- Чи працює Уява, коли ми дивимось фільм, ролик чи фото?

- Ні.

- Чи працює Уява, коли ми читаємо книгу?

- Так.

- Як саме працює Уява?

- Поясню на прикладі камінчика і ліхтарика. Якщо на стіл покласти камінчик і світити на нього ліхтариком, камінчик трішечки почне нагріватись. Таким чином і наш погляд буде трішечки нагрівати цей камінчик, якщо ми будемо уважно його розглядати очима. І навіть коли ми закриємо очі та почнемо пригадувати цей камінчик, ніби як спостерігати його внутрішнім зором, то до нього теж бігтиме наша енергія та буде трішки його зігрівати.

Отже, коли ми просто дивимось на камінчик – ми його трішечки наповнюємо своїм випроміненням очей, збуджуємо поглядом. Та коли ми його пригадуємо, відтворюючи його образ усередині мозку – ми також його трішки наповнюємо своєю енергією.

Отже, практика пригадування Образу розвиває праву півкулю мозку, яка відповідає за креативність.

Якщо ж мало читати і лише очима спостерігати картинки та зовнішні образи, не включаючи Уяви, ми таким чином розвиваємо лише ліву півкулю мозку, яка робить нас обмежено прямими, прагматичними, некреативними, нетворчими…

Ось ще такий приклад для розуміння суті сприйняття інформації. Я змонтував ролик, і говорю в ньому вам: ось – пиріжок. І показую фото пиріжка, купленого в «Макдональдсі». Ви його бачите очима і передаєте йому частинку своєї енергії…

Тепер повернемося до камінчика і ліхтарика. Якщо на камінчик буде світити тисячу ліхтариків, то зрозуміло, він буде нагріватись значно краще, ніж від одного ліхтарика. Також і пиріжок буде отримувати більше уваги, коли його бачитимуть багато людей.

Та якщо ми просто уявимо пиріжок без картинки з ролика, то у кожного він буде свій: чи то мамин, чи то бабусин, чи то з шанованого нами кафетерію. І енергія від спогаду про пиріжок буде текти не до компанії «Макдональдс», а до мами, чи до бабусі, чи до тьоті Маші з нашої кафетерії…

Взагалі Уява – це коли беруться картинки-образи з лівої півкулі мозку і переносяться в праву півкулю мозку, де їх можна комбінувати та створювати чи то нові образи, чи то комбінації образів.

Хто багато дивиться картинок – той просто напихає свою ліву півкулю картинками. Хто ж включає Уяву і комбінує образи, той творить Нове…

Наприклад, маємо такі картинки: купа брусків, пилка (ножовка), молоток, цвяхи. Для нерозвиненої Уяви це просто бруски та інструменти. А в творчій Уяві це вже може бути чи то стільчик, чи то поличка, чи що інше. Права півкуля ніби як сама бере бруси, ріже їх пилочкою, формує конструкцію і з’єднує її за допомогою цвяхів та молотка.

Тож маємо вибір: або гратись в комп’ютерні ігри, споглядати картинки в соцмережах, наповнюючи ліву півкулю картинками… Або ж взяти книгу, читати і уявляти те, про що говориться в книзі… Таким чином «витягувати» з лівої півкулі старі, раніше бачені образи, та «перетягувати» їх до правої півкулі, де потім включати комбінації тих образів, намагаючись «оживляти» те, про що читаємо.

Включення обох частин мозку – це вже таки щось. Бо якщо тільки ліва півкуля – то ми стаємо як комп’ютер, як робот, який передбачуваний, логічно прорахований і нетворчий…

Та якщо є Уява – ми стаємо цілісними, здатними до творчості, креативними.

А ще розвиток Уяви дає можливість телепатичного зав’язку: адже коли ми уявляємо собі образ знайомої нам людини, ми з’єднуємося з цією людиною  в просторі Ноосфери, і можемо щось їй сказати, вести з нею внутрішній діалог…

Та це вже – окрема тема. Головне – читати книги, заглиблюватись в прочитані слова, в прочитані речення та БАЧИТИ те, що криється за тими словами та реченнями. А там – світи… Безмежні світи, в які ми можемо пірнати завдяки нашій Уяві…

29.08.22\4.09.22

продовження книги